03. Жалоба председателю вышестоящего суда на постановление суда по делу о создании аварийной обстановки

Если в отношении Вас вынесено постановление по делу об административном правонарушении, предусмотренном ч.4 ст.122 КоАП Украины, и особенно если этим постановлением Вы лишены права управления транспортными средствами, то такое постановление необходимо обжаловать. Пусть Вас не смущает, что в самом постановлении указано: обжалованию не подлежит. Это означает, что всего лишь отсутствует апелляционный порядок обжалования. Однако, согласно ст.294 КоАП, указанное постановление может быть отменено председателем вышестоящего суда или опротестовано прокурором. Поэтому вполне возможна подача жалобы именно с такой целью.
В тексте жалобы подставьте свои данные, данные вынесенного в отношении Вас постановления и данные нарушения, в котором Вас признали виновным (удалив помеченное мелким шрифтом), внимательно изучите выделенные цветом абзацы, оставьте в тексте те, которые относятся к Вам и обстоятельствам Вашего дела. По возможности соберите характеризующие документы - характеристику с места работы или жительства, в которой, в частности, желательно указание на то, что Вы являетесь аккуратным водителем, и что управление автомобилем необходимо для работы, а также, если такие обстоятельства есть, то и на наличие находящихся на иждивении детей или престарелых родственников, особенно тех, кто страдает какими-либо забеолеваниями, в результате чего необходимы поезки в медицинские учреждения, и пр. Эти обстоятельства желательно также подтвердить и другой документацией (медицинской, справкой о составе семьи и пр.)
Эти документы необходимо приложить к жалобе. Также к ней должна быть приложена копия постановления суда, заверенная печатью суда.
Документы необходимо отправить заказным письмом с уведомлением о вручении либо курьерской почтой на адрес апелляционного суда, либо подать в канцелярию апелляционного суда, проследив за тем, чтобы они были зарегистрированы, а на втором экземпляре жалобы была поставлена отметка с номером входящего документа. После чего необходимо ждать ответа за подписью руководства апелляционного суда.

Голові Апеляційного суду

(підставити назву суду)

                                              

(підставити свої прізвище, ім'я, по батькові)

                                                 

(підставити свою адресу)

На постанову судді                                   суду

(підставити назву суду та прізвище, ініціали судді)

Від „____"        200__р. _{(підставити дату)}

У справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..122 ч.4 КпАП України

 

СКАРГА.

Зазначеною    постановою    мене    визнано    винним    у    тому,    що    ніби-то

„___" __  200__р.,      _{(підставити   дату)}      керуючи      автомобілем               держ.№

______                                        ____________

(підставити     дані     транспортного     засобу)     на (підставити     місце),

, (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складено адмінпротокол,

наприклад, „проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора", або „виїхав на сму­гу зустрічного руху", або „не надав перевагу пішоходам, що рухалися нерегульованим  пішохідним переходом", тощо, змусивши       <sub>(підставити наявні у протоколі дані про учасника

руху - автомобіль чи пішохода)</sub> різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну
обстановку. За це порушення до мене застосовано адміністративне стягнення у вигляді
______________________________ .

(підставити вид та розмір адміністративного стягнення)

Зазначена постанова суду не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи з таких підстав.

Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не створювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР не­можливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною перехо­ду. Між тим, як у відповідності до п.18.1 ПДР, обов'язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебувають зазначені пішоходи.

Окрім того, цей обов'язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає виз­начення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспортних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосовуватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.

В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжу­вали рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.

Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за пе­рехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встанови­ти момент перетинання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.

Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов'язує водія, який виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вка­заному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вка­заному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.

Треба зазначити, що виїзд на смугу зустрічного руху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов додатком 2 до ПДР. (для об'їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об'їзду відсутня, обгону одиночного транспортного засобу, що рухається зі швидкістю менше 30 км/год.) І у даному випадку ці умови були виконані. Та­ким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.

Також слід зазначити, що ст..122 КпАП України недаремно передбачає окре­мо відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, окремо за такі, якими створе­но аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення без­пеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.

Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обстановку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, якщо їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст..269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст..272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст..256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного право­порушення, передбаченого ст..122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КпАП.

Між тим, ці дані відсутні як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові. Таким чином, докази того, що мав місце один з найважливіших елементів скла­ду зазначеного адміністративного правопорушення по справі відсутні.

До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу,
внаслідок ніби-то їх „заінтересованості". Проте ст..272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника І є по­рушенням ст..256 КпАП. За таких умов при розгляді справи судом було необхідним опита­ти цих свідків у судовому засіданні, а саме: __________ __________________________

(підставити дані - прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)

Цього судом не було зроблено, що також негативно позначилося на повноті розгля­ду та обґрунтованості рішення по справі.

За таких умов не можна вважати, що у моїх діях є склад зазначеного правопорушен­ня. Більше того, сам адмінпротокол не відповідав вимогам закону, і не підлягав розгляду у суді. У відповідності до п.2 ст.278 КпАП України, суд при підготовці до розгляду справи має перевірити, зокрема, правильність скаладання протоколу. Як видно з наведеного, суд не зробив цього і почав розглядати справу передчасно.

Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.

Так, у відповідності до ст..268 КпАП, мене повинно було бути завчасно повідомлено про дату та час судового засідання. В даному випадку про „завчасність" не може бути й мови, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд справи відбувся на на­ступний день після того, як було складено протокол. При цьому порушено й поря­док повідомлення, оскільки повідомлено мене не судовою повісткою, а так званим „сповіщенням", який документ не має процесуальної форми, не передбачений чинним законодавством, виданий не судом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повнова­жень на призначення часу розгляду справи суддею.

Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ безпосередньо до суду, а не у встановленому відповідним нормативними актами, зокрема, пп.. 6.2 - 6.7 ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення пра­вил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕР­ДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. N 1217 ), та­кож порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокре­ма, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.

Нарешті, такою передачею справи до суду порушуються як вимоги ст..257 КпАП, яка передбачає пересилання у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Наказом ДСА України 27.06.2006 N 68), а саме таких пунктів:

2.1.Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі документи, надіслані електрон­ною поштою, факсимільним зв'язком, а також телеграми, що надходять до суду, прийма­ються, опрацьовуються та під підпис передаються за призначенням працівниками апара­ту суду відповідно до обов'язків.

2.2.Працівник апарату суду, на якого відповідною Посадовою інструкцією покла­дено обов'язки щодо приймання судових справ і кореспонденції, у день їх надходжен­ня перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриман­ням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), проставляє на правому нижньо­му чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1).

Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий - долучається до одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.

Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.

2.8. Після попереднього розгляду документа керівництвом і призначення виконав­ця в той самий день документ повертається до працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для реєстрації резолюції. До журналу реєстрації вхідної кореспонденції вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції, прізвище та ініціали виконав­ця, термін виконання, дата передачі документа виконавцеві.

Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від дня порушення до моменту розгляду справи амдінматеріал не міг.

3.5. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також подання щодо засто­сування конфіскації предметів реєструються в обліково-статистичній картці на справу про адміністративне правопорушення (додаток 26 ( za860-06 ) та в алфавітному покажчи­ку справ про адміністративні правопорушення (додаток 27). В алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення.

Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.

І ці порушення не є суто формальними. Такий строк розгляду справи завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст..268 КпАП України, зокрема, звернутися до адво­ката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати документи, які характеризують особу. Враховуючи викладені вище аргументи, таке клопотання повинно було міститися у матеріалах справи.

Захід адміністративного стягнення також обраний із порушенням вимог закону. У цій частині постанова суду абсолютно не мотивована. Суд взагалі не вказав жодного дово­ду, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а не, наприклад, штрафу. Тобто і у цій частині постанова є голослівною та необґрунтованою. До того ж, такою, що явно порушує вимоги ст..33 КпАП України, яка передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом'якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення. Ані з матеріалів справи, ані з тексту постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьо­му у матеріалах справи і не міститься ніяких документів, які б підтверджували моє місце ро­боти, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому і у цій частині постанова є невідповідною матеріалам справи та необґрунтованою, оскільки даних про обставини, які мають враховуватися судом, у справі відсутні, отже, суд і не міг їх врахувати.

Більше того, у постанові із незрозумілих причин вказано, що я „не працюю", хоча насправді це не відповідає дійсності.

З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, та порушив вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:

Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами по­ложень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", яка передбачає:

3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини спра­ви і вирішити її в точній відповідності із законом.

23.12.2005 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", яка передбачає:

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгля­ду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчи­нення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,

ПРОШУ:

Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

„ ___  " ____  200__р.                          Підпис

Додатки:

1). Копія постанови суду;

2). Матеріали, що характеризують особу, на ____ аркушах;

3). Довідка про склад сім'ї та документи про пільги, стан здоров'я членів сім'ї на ____ аркушах.

Додав до Заначкі: Администратор
Хітів: 3517
Створено: 17:06 27-08-2009

Для додавання коментаря "03. Жалоба председателю вышестоящего суда на постановление суда по делу о создании аварийной обстановки" Ви повинні бути зареєстрованим користувачем. Для реєстрації перейдить за цим посиланням >>>

Якщо Ви вже зареєстрований користувач, то скристуйтеся цією формою: